Знаєш, я вже давно не купувала нової білизни. Просто аж ніяк не сподівалася на секс. – Євка запалила цигарку з ганджем. – Хоч(

---

Та... – Даня взяв цигарку і повільно затягнувся. – А як можна на нього сподіватися?
Ха! Можна його ретельно планувати. Скупити півбазара свічок і там паличок ароматичних... Ванну помити можна. Апельсинів у неї наки... – Євка запнулась. Про апельсини – це вже було. З коханцем (до речі, одним із кращих), через якого вона колись ледь не втратила Даню. Була тоді якась дурна і гола весна. Може, навіть, МЖД - свято таке женскоє. Накурилися тоді всі разом на Євчиній квартирі. Євка десь напередодні якраз коханця майже наголо постригла. А йому личило, сучому синові. Гарний був. З нагоди МЖД чи просто так, у Київ приїхав Даня. Євка мала з ним зустрітися на Контрактовій площі, після роботи в обід. Євка ще здалеку помітила його, вона несла в руках жовті мімози – зовсім, як Маргарита, в чорному пальто, простоволоса – а от Даня… Даня був зовсім або майже зовсім без волосся. «Яка іронія,» - подумала тоді Євка. Вони гуляли авітамінозними вулицями, недоремонтованими галереями і незатишними (чомусь воно так переважно в Києві є) кав‘ярнями. А потім було оте горе-свято у Євки вдома. Всі накурилися і весело сміялись: коханець, Даня, подружка і приятель. Євка стрибала від однієї лисої голови до іншої, їй усе здавалось бля-яким-прикольним. Коли всіх трохи попустило і «ха-ха» змінилось на «умняк», коханець став дзвонити своїй дівчині на Волинь, а Даня до смерті припекло вийти за сигаретами.
- Та нафіга вони тобі – йди спати!
Не пішов. А нафіга йому спати? Даня видерся навулицю й відчайдушно помівся в незнайомому напрямку (він був уперше на Євчиній новій квартирі). Євка, як в дешевій мелодрамі, побігла за ним. Потім були сльози, нерви і дурні питання, що не мінялися вже протягом століть. Питання, чесна відповідь на які завжди зриває кришку з болю. І тоді його вистачає всім. Бери не хочу. Ой, як же тоді Даня хотів узнати правду, як він просив про це!
- Ну будь ласка, скажи мені, що відбувається. Хай все стане гірше, тільки хай не буде так, як зараз!
Євка замалим не повелася вже. Але стало розуму – чи то пак, перевірених життєвих позицій – все більш-менш зашифрувати. Згадалася колись почута у дитинстві фраза: «Правда – соціальний меч», який щось там усталене руйнує. Здається, добробут і спокій. Тож Євка вчасно промовчала, сказавши тільки:
- Так, думай про мене найгірше. Все, що ти про мене думаєш – все правда. І сестра твоя права, що я якась «непонятна», і в гості до неї я більш ніколи не піду.
Вони попрощалися наступного вечора на тролейбусній зупинці – Даня ледь не втратив поїзд. Але все обійшлося. Євка цинічно потисла руку своїй совісті, виділивши їй належний час, щоб помучила. Ну, є у совісті такий обов‘язок. А у людини є на нього право. Даня на останок сказав, що чекатиме Євку до смерті, Євка приїхала через два тижні. Даня знав (ги-ги, ворожка наказала), що проживе до 24 років. Євка казала, що він дурень і збиралася жити вічно. Обоє помилялися.

5 комментариев | 21 просмотр | Линк

d_kolobok (Июнь 13, 2007 11:44)

Комментарии