ой, женько... як же мені близькі ці думки... ти знаєш, про що я. але, млін, мать його йоб, в мені, людині, яку більшість важає самозакоханим циніком, ніяк не хоче помирати віра у ЦЕ. і де, скажи, набратися цинізму, щоб відкинути цю віру раз і назавжди? та і чи варто? жити хоча б з однією ілюзією набагато солодше, ніж зовсім без них...

Знаєш, кажуть, що коли розум натренує серце, то воно не помилиться ;)

Мда..... прочитав первую строку хотел не согласиться.... но дочитав до конца... соглашусь, "Кохання замало".

Женя, а коли це ти встиг стати циніком?

Цинизм - выраженное в форме издевательского глумления нигилистическое отношение к достояниям общечеловеческой культуры:
- к морали;
- к идее достоинства человека;
- к официальным догмам господствующей идеологии и др.

Томо, невже я поводжусь цинічно? Я говорю про те, що на одному коханні в жодному разі не можна будувати сім’ю, я не відкидаю кохання, як такове і не глумлюсь над ним... Це ж реалізм, а не цинізм

а складається враження, що саме відкидаєш))
з.і. як філолог, не можу не виправити love is not enough. і ліпше без артикля.

Ех... рекомендацію філолога виконувати треба )))
з.і.: Пошукай в книзі вірш під назвою "Пігмаліон" - якщо зараз в мене немає кохання до когось це не означає, що воно не може в мене виникнути і тим паче її я не відкидаю.

"в мені, людині, яку більшість важає самозакоханим циніком, ніяк не хоче помирати віра у ЦЕ. і де, скажи, набратися цинізму, щоб відкинути цю віру раз і назавжди? "
Perfect_Drug , якшо обпечешся - не буде потрібен ні цинізм в житті, ні що інше, для того щоб на деякий або тривалий час (не дай Боже назавжди)втратити віру в справжнє кохання... на жаль...

"Ми страждаємо, коли зникає людина, до якої в нас існує ця залежність, допамінова залежність, бо не можемо відмовитись від цього наркотика щастя... "
так, з цим погоджусь... в одному з своїх давніх блогів я цитутвала Коельо, який писав про наркотичну залежність від кохання.

Аня по-своєму ставиться до кохання, в неї своя історія і кохання зараз для неї щось накшталт слабкості і здаватись першою вона не бажає

"здаватись першою вона не бажає "
в якому сенсі?
вважає, шо воно є, справжнє і чисте і крапка?

В тому сенсі, що не хоче закохуватись першою
Змагання таке - хто кого перебадає. Можеш почитати в неї в блозі...

та да... давайте тут пообговорюємо мій випадак. ту бі ор нот ту бі?

ту бі :Р

Alien5 , в моїх стосунках (про які ти дещо знаєш), закохався перший він і я йому ще довго не відповідала взаємністю.... але в цих, як ти виразився "змаганнях" перемагає не завжди той, хто довше протримається... перевірено by ROMANTIQUE.

Лєно, в такій "війні" або обоє переможці, або обоє програвші, бо війни в стосунках бути зовсім не повинно, а будь-які змагання зайві. ;)

Женя, ти мене не зрозумів................

а я взагалі вважаю , що кохання - це не голі інстінкти ... воно буває таким , що здаєтся безмежним ...а як безмежності може бути мало ?

arthideya, інстинкт це щось закладене на рівні підсвідомості, це майже зовсім не хімічні процеси (хоча і такі існують, той самий материнский інстинкт), а людський мозок настільки складна система, що навіть ліки від кохання (дякую, Томо) одночасно є снотворним і активізатором мозку взагалі!

Я просто хочу сказати , що вкладаю в поняття любові набагато більше ...вона для мене є чимось необмеженим , але цю необмеженість мабуть треба ще вміти розвивати .

а як безмежності може бути мало ?

Не мало для закоханих, але мало для того щоб їм бути разом.

не хватає тим , у кого любов не переходе на більш вісокий і глибокий рівень ... така моя думка

чи то зовсім не любов ...

Не залежно від рівня можуть бути непереборні обставини.

я інакше все це бачу ...

Бачити можна як завгодно, але від реальності нікуди не дінешся.
Бувають віпадки коли разом можна тільки померти... але хіба це було б правильно ?

у кожного своя реальність ... ніхто не знає справжньої реальності.нам тільки здаєтся , що ми знаємо її.Але дуже багато залежить від віри .
а взагалі , ми мабудь говоримо про різні речі ... і домовитись не вийде )

Та реальність яка від нас закрита - про неї не має сенсу і розмовляти. В нас є наша реальність і в ній ми живемо.
Віра тут також ні до чого.
А про речі ми одні і тіж розмовляємо.
Правда що домовлятись не зобов'язані ))
Так що кожен останеться при своїх думках

якщо б розмовляли про одне і теж то змогли домовитись )а так я розумію , що у нас паралельні роздуми .

якби люди завжди могли домовитися... розмовляючи про одне і теж... ми би напевно давно вже жили б у раю ))

))згодна , та в цому випадку роздуми наші в різних вимірах

))

))

Любов... колись один із психологів розклав її на три рівня - фізичний, еротичний та духовний і якщо перші два ще лежать на рівні фізіології та біохімії, то сказати те саме про третій не наважиться зараз ніхто... Артсідея, певно про це ти і казала, про духовне кохання, якого всі прагнуть, та не завжди зустрічають. На жаль, таке зустрічається лише одне на сотню. Пам’ятаєш історію Сальвадора і Гали - це один із випадків такого кохання.

Кожен бачить світ пі своїм кутом і зрозуміти іншого важко якщо слова використовують наче ті самі, та під впливом стереотипів зміст в них вкладається інший. Духовне кохання, а я про це вже не раз писав, має в собі лише десяту частину фізичного і третину еротичного, все інше це щось більше і зовсім не метафізичне - це потрібність одне одному, це взаємодоповнення (художника і моделі, наприклад), це одна мова на двох! Скільки закоханих говорить на одній мові - одиниці...

Alien5, добре зрозумів ...
сгодна ... таке кохання досить рідко поглинає сердця , нажаль ...

е-е-ех... сумно це все якось. різні мови, а перекладач не в змозі щось з цим зробити *гірко всміхаюся* мені одна людина нещодавно побажала на ніч "давай тобі насниться, що ти - це я. щоб ти хоч трошки мене зрозуміла"

В першу чергу має бути прагнення зрозуміти )
І суомі вивчають, якщо хочуть ;)